В Україні репрезентували пілотний проект з оцінки якості роботи адвокатів, що надають безоплатну вторинну правову допомогу. У ньому взяли участь 94 добровольці з 12 регіонів країни. А до кінця 2013 року повинні бути затверджені стандарти якості роботи таких захисників. Про це, а також про те, якими в принципі повинні бути безоплатна допомога й критерії оцінки, говорили на круглому столі «Забезпечення якості правової допомоги в кримінальних справах».
Між Мін’юстом і НААУ
Як відомо, закон «Про безоплатну правову допомогу» був прийнятий в Україні ще в минулому році, а з початку 2013-го в країні почали працювати центри надання вторинної безоплатної правової допомоги. Їх мережа зкожним місяцем розширюється. За словами першого заступника міністра юстиції Інни Ємельянової, з початку цього року безоплатною допомогою скористалося більш ніж 40 тис. людей, а надали її 2206 адвокатів. Усього ж у реєстрі «безоплатних» адвокатів — 3016 чоловік.
Наскільки успішним виявився цей амбітний проект Мін’юсту? Як оцінювати якість послуг, що надаються? Відповіді на ці запитання намагалися знайти учасники круглого столу, організованого Національною асоціацією адвокатів України, Міжнародним фондом «Відродження» й Українською фундацією правової допомоги за підтримки Міністерства юстиції.
Відкриваючи захід, голова НААУ Лідія Ізовітова підкреслила, що поява центрів допомогла молодим захисникам, що працюють у цій системі, отримати досвід, навики, ознайомитися з процедурами, які з’явились у зв’язку з уведенням нового Кримінального процесуального кодексу. «Це означає, що найближчим часом центри надання безоплатної вторинної правової допомоги виростять нову генерацію адвокатів — досвідчених, професійних. Цей симбіоз теоретичних знань і отриманого практичного досвіду неодмінно дасть свої плоди», — відзначила Лідія Павлівна.
Зупинилася вона й на деяких спірних моментах.
Наприклад, на її думку, недолік існуючої системи — це те, що не всі директори центрів є адвокатами. Л.Ізовітова пообіцяла, що НААУ добиватиметься того, аби на ці місця прийшли справжні захисники. Крім того, вона нагадала, що ще на стадії підготовки закону «Про безоплатну правову допомогу» виникло питання: а чи не передати цю систему під контроль органів адвокатського самоврядування? «Як керівник НААУ, можу сказати, що зараз така постановка питання — передчасна. Адже ми поки перебуваємо на стадії становлення. Можливо, до обговорення цього питання можна буде повернутися пізніше, коли органи самоврядування будуть повністю впорядковані й готові до такої роботи», — сказала Л.Ізовітова.
Під час брифінгу, який відбувся в рамках круглого столу, голова НААУ висловила думку, що затверджувати стандарти якості надання безоплатної допомоги повинні органи адвокатського самоврядування, і нагадала, що при радах адвокатів регіонів існують комісії з оцінювання якості. Адже адвокати — представники незалежної професії, тому нав’язування стандартів, так би мовити, ззовні, державою, може бути розцінено як втручання в їх діяльність.
Директор координаційного центру надання правовоїдопомоги Андрій Вишневський у свою чергу заявив, що згідно із законом це повинен робити Мін’юст. Як компроміс І.Ємельянова запропонувала механізм попереднього погодження стандартів органами адвокатського самоврядування, після чого їх зможе схвалити міністерство. Вона пообіцяла, що держава не буде нічого нав’язувати, а розробляти й затверджувати критерії буде разом з адвокатами. До речі, за словами А.Вишневського, це повинно бути зроблено до кінця року.
І.Ємельянова також розповіла, що у 2013-му система безоплатної правової допомоги отримала достатнє фінансування: «Навіть на етапі другого читання закону нам удалося добитися додаткових 20 млн грн. А вже зараз, у середині року, ми отримали 29 млн додаткових асигнувань. Ці гроші ми змогли вкласти у створення відповідних умов для роботи центрів. Якщо говорити про бюджет 2013 року, то спочатку це було 51 млн, з них 29 млн — безпосередньо на оплату гонорарів адвокатам за надання послуг». А.Вишневський додав, що в середньому «безоплатний» адвокат отримує 3 тис. — 5 тис. грн. на місяць, що для столиці, можливо, «не дуже вражаюче, але цілком прийнятно для сільських регіонів і маленьких міст». У свою чергу Л.Ізовітова додала, що ще кілька років тому захисники, які надавали допомогу в кримінальних справах за призначенням, часто не отримували взагалі нічого, так що нинішні 5 тис. грн. — це великий крок уперед.
Художники чи чиновники?
Зрозуміло, якщо держава зобов’язалася надавати громадянам безоплатну правову допомогу, то остання повинна бути якісною. Для того щоб провести попередню оцінку послуг, які надаються, громадські організації запустили пілотний проект, в якому взяли участь 94 добровольці з 12 регіонів країни, які надали 255 досьє. Оцінювали їхню роботу колеги. Така система (peer review) діє в багатьох країнах Західної Європи, наприклад у Великій Британії та Нідерландах.
Правда, як зізнався голова Української Гельсінкської групи Аркадій Бущенко, від початку, ще в час існування офісів громадянського захисту, ідея оцінювання роботи адвокатів подобалася не всім. Виникали навіть питання: а чи можна в принципі виставляти якісь оцінки захисникам? Можливо, їх робота схожа на творчість художника, а значить, не піддається якій-небудь стандартизації, а об’єктивних критеріїв її оцінювання просто немає.
Такі ж сумніви були й тепер. «Ми не могли зобов’язати нікого з адвокатів пройти таке оцінювання, тому сподівалися, що вони це зроблять з доброї волі. Нащастя, багато адвокатів відгукнулися на нашу пропозицію», — розповів А.Бущенко. «Оцінювачами» стали незалежні адвокати з різних регіонів країни, які мають не менш ніж 10 років практики.
У перерві «ЗіБ» удалося поспілкуватися з одним з учасників проекту. «Перед нами була поставлена мета — здійснити комплексну оцінку роботи адвоката в конкретній справі, — поділився враженнями адвокат із Севастополя Іван Ткач. — Безумовно, це тільки попередній і вельми умовний результат. Чесно кажучи, ми чекали гіршого. Мені особисто здалося, що в цілому адвокати достатньо професійно надавали допомогу. Думаю, я приблизно так само вибудовував би тактику захист. Хоча зараз ведення формалізованого досьє не входить до обов’язків адвоката, практично всі вони надали такі досьє, в яких були процесуальні документи, особисті записи. У більшості випадків оцінити роботу адвоката тільки за досьє було неможливо, тому ми, як правило, використовували й другий інструмент оцінювання — інтерв’ю».
Правда, за словами адвоката, «відмінно» вони нікому не поставили. Серед оцінок переважали «добре» і «задовільно». Як відзначив І.Ткач, одна з типових помилок — це практично повне ігнорування адвокатами у своїй роботі практики Європейського суду з правлюдини.
Досьє розбрату
Робота адвокатів оцінювалася за кількома критеріями. Серед них — якість спілкування (наскільки захисникові вдалося порозумітися з клієнтом, узгодити позицію, як часто вони зустрічаються), якість стратегії (наявність чіткого уявлення про результат, про спосіб його досягнення і т.д.), якість представлення справи (наскільки адвокат здатний донести свою позицію до сторони обвинувачення й суду), а також якість процесуальних документів, захист суміжних прав.
Моніторинг показав, що «безоплатні» адвокати часто не вживають заходів щодо захисту суміжних прав. Оцінювалася й активність захисту — напрям запитів, опитування свідків, використання висновків експертів, участь у слідчих діях і т.д.). Причому кінцевому результату надавали не дуже великого значення, адже він не завжди є показником якісної роботи.
До речі, такі самі критерії оцінки вже давно діють у Великій Британії. Про це «ЗіБ» розповів глава Justice Роджер Сміт. До речі, за його словами, аж до початку 90-х років минулого століття в Англії приділяли не дуже велике значення якості правової допомоги. Але в полі зору громадськості опинилися кілька гучнихсправ: тоді стало ясно, що безневинні люди потрапили у в’язницю через те, що адвокати не дуже добре виконували свою роботу. Після цього якість послуг стали перевіряти ретельніше.
Під час круглого столу розгорілася дискусія з питання конфіденційності, яка нібито була порушена під час проведення пілотного проекту. На думку заступника голови НААУ Катерини Коваль, надання для моніторингу адвокатських досьє може спричинити порушення адвокатської таємниці. «Крім того, серйозною проблемою є те, що немає договору між адвокатом і клієнтом, якому надається вторинна допомога», — заявила К.Коваль.
У результаті більшість адвокатів висловилися проти того, щоб адвокатське досьє стало основою оцінки стандартів якості правової допомоги. У рекомендаціях круглого столу також указувалося на необхідність прискорити розроблення стандартів якості, а також проводити це «за активної участі адвокатського співтовариства під егідою НААУ, із залученням інших професійних адвокатських об’єднань і в тісній співпраці з Міністерством юстиції».
Тим часом, як повідомив у розмові з кореспонденткою «ЗіБ» Р.Сміт, у Великій Британії така проблема ніколи не порушувалася. «Система правової допомоги існує в
нас із 1960 року, і закон завжди дозволяв владі подивитися досьє, переконатися, чи добре зроблено роботу. Якщо вам платять гроші за надання правової допомоги, то влада завжди має право переконатися, наскільки якісно зроблено роботу. Це природно». До речі, Р.Сміт розповів: у його країні навіть деякі приватні адвокати, що не мають ніякого стосунку до системи правої допомоги, часто хочуть, аби їх перевірили й проекзаменували. Це робиться для того, щоб, наприклад, отримати певну акредитацію, показати, що вони — експерти, скажімо, в сімейних справах — більш кваліфіковані, ніж їхні колеги, тощо.
У будь-якому випадку стандарти оцінювання (з використанням досьє чи без нього) необхідні. А результати моніторингу допоможуть з’ясувати статус-кво системи безоплатної вторинної правової допомоги та стануть точкою відліку при подальших дослідженнях її розвитку.
Газета «Закон і Бізнес»
_03_03.png)
